Окремі українські торговельні мережі почали встановлювати ліміти на кількість певних продуктів, які один покупець може придбати за раз. Зокрема, обмеження стосуються рослинної олії та круп. Водночас у Міністерстві аграрної політики та продовольства вважають такі заходи передчасними, оскільки реального дефіциту основних продуктів в Україні немає.
У деяких магазинах покупцям дозволяють придбати, наприклад, не більше шести пляшок олії або шести кілограмів крупи. Однак запровадження подібних правил може не зменшити попит, а навпаки — спровокувати додатковий ажіотаж. Споживачі можуть сприймати сам факт обмежень як сигнал про можливу нестачу продукції та почати формувати запаси.
Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький в інтерв’ю РБК-Україна пояснив, що обсяги виробництва основних продуктів дозволяють забезпечувати внутрішні потреби держави. Головною проблемою залишається не кількість продовольства, а перебудова логістики після пошкодження та знищення великих складських об’єктів.
Обмеження можуть підштовхнути українців до запасів
У Мінагрополітики звертають увагу на психологічний ефект, який здатні створити ліміти в магазинах. Якщо людина планувала придбати одну упаковку крупи, але бачить оголошення про можливість взяти максимум шість, вона може вирішити, що існує ризик дефіциту, та придбати всі шість.
За словами Тараса Висоцького, торговельні мережі не погоджували такі рішення з міністерством. Тому зараз складно оцінити, наскільки запроваджені обмеження вплинуть на поведінку споживачів. Водночас фізичної нестачі продукції, яка могла б виправдати такі заходи на загальнонаціональному рівні, у відомстві не бачать.
Насамперед це стосується соціально важливих товарів — цукру, круп та рослинної олії. Українські підприємства виробляють їх у кількості, достатній для забезпечення внутрішнього ринку. Тимчасові складнощі можуть виникати в окремих населених пунктах чи магазинах, проте це не означає системного дефіциту в країні.
Україна має достатньо базових продуктів
Значні внутрішні запаси зберігаються, зокрема, щодо зернової продукції. В Україні вирощують понад 24 млн тонн пшениці, тоді як для внутрішнього споживання потрібно близько 6 млн тонн. Це дозволяє повністю забезпечувати населення борошном та хлібобулочними виробами.
Подібною є ситуація з більшістю круп. Пшеничної, ячмінної, вівсяної, гречаної та кукурудзяної продукції виробляється більше, ніж необхідно для внутрішнього ринку. Винятком залишається рис, частину якого доводиться імпортувати через кліматичні особливості його вирощування.
Україна також має достатні обсяги цукру та рослинної олії. Виробництво останньої приблизно в десять разів перевищує внутрішнє споживання, тому ця галузь значною мірою орієнтована на експорт.
Немає системної нестачі й традиційних овочів — картоплі, моркви, буряка, цибулі та капусти. Внутрішні потреби покриваються і за основними видами м’яса. Зокрема, Україна залишається нетто-експортером курятини: щороку виробляється майже 1,4 млн тонн м’яса птиці при споживанні близько 908 тис. тонн.
Імпорт необхідний лише для окремих продовольчих категорій. Крім рису, з-за кордону постачають частину сирів та сіль. Ситуація із сіллю пов’язана з тим, що основні потужності «Артемсолі» опинилися на тимчасово окупованій території.
Магазини та виробники перебудовують логістику
Основним викликом для продовольчого ринку стала зміна системи доставки. Раніше поширеною була схема, за якою продукція надходила від виробника на великий склад, а вже звідти розподілялася між магазинами. Через руйнування частини складської інфраструктури бізнесу доводиться переходити на нові моделі постачання.
Виробники разом із ритейлерами вибудовують коротші логістичні маршрути та все частіше організовують доставку фактично «з коліс». В одних випадках транспорт надає виробник, в інших перевезення забезпечує сама торговельна мережа. Сторони погоджують маршрути таким чином, щоб товар міг потрапити до точки продажу без тривалого зберігання на великих складах.
Схожий механізм уже використовувався під час перебудови ринку пального, коли компаніям довелося оперативно створювати альтернативні ланцюги постачання.
Найбільш уразливими в нинішніх умовах залишаються товари з коротким терміном зберігання. Тимчасові перебої можливі зі свіжими овочами та фруктами, охолодженим м’ясом і рибою. Для цієї продукції навіть нетривалі проблеми з транспортуванням можуть швидко позначитися на асортименті конкретних магазинів.
Щодо круп, борошна, цукру, олії та інших товарів тривалого зберігання ситуація залишається стабільнішою. У Мінагрополітики наголошують, що виробничих обсягів достатньо, а локальна відсутність певної продукції на полицях передусім може бути наслідком перебудови логістики, а не нестачі продовольства в Україні.
